Історія
Століття Opry — коротко
Як танці в коморі на радіо Нешвілла 1925 року стали Grand Ole Opry: назва, роки в Ryman, переїзд 1974 року до Music Valley і коло зі старого сценічного дерева.
Оберіть дату та секцію ↗Швидка відповідь
Opry започатковано 28 листопада 1925 року як WSM Barn Dance, що транслювався зі студії в центрі Нешвілла. Назву Grand Ole Opry він отримав 1927 року, 1943 року переїхав до Ryman, а 1974 року — до спеціально збудованого Opry House на схід від центру міста. Wikipedia називає його найдовшою радіопередачею в історії Сполучених Штатів.
Танці в коморі на радіо
Станція WSM уперше вийшла в ефір у жовтні 1925 року, заснована компанією National Life and Accident Insurance Company; її позивні походять від гасла компанії — We Shield Millions. 28 листопада 1925 року новий диктор і програмний директор станції запустив WSM Barn Dance зі студії на п'ятому поверсі будівлі компанії в центрі міста, із 77-річним скрипалем, і цю дату святкують як день народження Opry. Ранні шоу наповнювали старовинні струнні гурти та скрипалі.
Як він отримав свою назву
Назва народилася з жарту. 10 грудня 1927 року Barn Dance ішов після програми мережі NBC з класичної музики та уривків із великої опери. Представляючи перший номер вечора, диктор сказав слухачам, що протягом останньої години вони чули музику переважно з великої опери, але відтепер слухатимуть Grand Ole Opry. Назва прижилася, і вже до 1930-х потужний сигнал WSM зробив її суботньою вечірньою традицією майже в 30 штатах.
Роки в Ryman
Натовпи переростали одну залу за одною: більша студія, театр, табернакл у Східному Нашвіллі та War Memorial Auditorium. У червні 1943 року Opry переїхала до Ryman — зали в центрі міста, відкритої 1892 року як Union Gospel Tabernacle, — і залишалася там понад три десятиліття. Завдяки своєму походженню як дому богослужіння вона здобула прізвисько «Мати-церква кантрі-музики». Однак наприкінці 1960-х будівля старіла, і натовпи знову переростали її.
Перехід до Музичної долини
National Life придбала сільськогосподарські угіддя в районі Пеннінгтон-Бенд, на схід від центру міста, поруч із Брілі-Парквей, і збудувала новий будинок із більшою кількістю місць, кондиціонуванням, паркуванням та телевізійними зручностями. Останнє шоу Opry у Ryman відбулося 15 березня 1974 року; новий Opry House відкрився наступного вечора. Тематичний парк, який колись його оточував, закрився після 1997 року, а торговий центр Opry Mills відкрився на його місці у 2000 році. Opry House було внесено до Національного реєстру історичних місць у 2015 році.
Коло старої деревини
Щоб перенести роки «Раймана» в нову будівлю, з кута сцени «Раймана» вирізали шестифутове коло з дуба й встановили його в центрі сцени «Опрі Хаус», і більшість виконавців досі стоять саме на ньому. У травні 2010 року річка Камберленд затопила значну частину Нашвілла, і сцена «Опрі Хаус» разом із колом опинилася під водою. Трансляція продовжувалася з інших майданчиків, коло відреставрували, і «Опрі» повернулася до «Опрі Хаус» у вересні 2010 року.
Повернення до Ryman і сторіччя
«Райман» було відреставровано та знову відкрито як концертну залу у 1994 році. З 1999 по 2020 рік «Опрі» щороку проводила там три зимові місяці, а з 2023 року повертається з коротшими зимовими резиденціями під назвою Opry at the Ryman. У 2025 році «Опрі» відзначила своє сторіччя — ювілейна трансляція відбулася ввечері річниці, 28 листопада. Сьогодні шоу транслюється на WSM зі студій поруч із Opry House, а членство досі вважається однією з найвищих відзнак у кантрі-музиці.
Читати далі: Чи варто відвідати Grand Ole Opry?
Учасники та штатний гурт
Бути запрошеним стати членом Opry і досі залишається однією з найвищих відзнак у кантрі-музиці, і лише невелика частка з численних виконавців за всю історію жанру удостоїлася цієї честі. Члени виступають пліч-о-пліч із запрошеними зірками та новачками — саме тому вечір в Opry поєднує багаторічні кар'єри з першими виходами на сцену. Opry також надає власний ансамбль для артистів, які прибули без свого гурту, тож сольний співак може підійти до мікрофона й виступати в супроводі повноцінного бенду.
Джерела